Указом Президії Верховної Ради УРСР від 22 жовтня 1938 року населені пункти довкола рудників об’єднані у нове місто Марганець. У 1941 році місто мало три лікарні, дитячу поліклініку, протитуберкульозний пункт, санепідемстанцію, пологовий будинок. Крім того, на підприємствах діяло 5 фельдшерських та 2 лікарняних (на руднику ім. Ворошилова та в с. Мар'ївка) пункти охорони здоров'я. Працювало дві середні школи, школа ФЗН. При рудниках відкривалися клуби, виходило дві багатотиражні газети.
17 серпня 1941 року місто було окуповане німецько-фашистськими військами, звільнене 6 лютого 1944 року. За цей час місту та промисловим об'єктам завдано сильних руйнувань.
З початком Великої Вітчизняної війни частина населення Марганця (близько 500 родин) була евакуйована на схід СРСР. Ведеться партизанська війна. У центрі міста збереглися будівлі, які пам'ятають ці страшні роки. Поруч з "Вічним вогнем", в будівлі колишньої дитячої поліклініки розташовувалося Гестапо, де були закатовані і вбиті сотні людей, тіла яких скидали поруч з будинком в яму (зараз на цьому місці братська могила у вигляді меморіалу з "вічним вогнем"), а через дорогу в будівлі музичної школи було казино, де фашисти відпочивали і розважалися.
У післявоєнні роки Марганець продовжує розвиватись як промислове місто. Було споруджено нові шахти, виникли нові кар'єри так як, Мар'їнський, Басанський, Грушівський. В середині 1960-х років населення міста складало 44,5 тисячі жителів.
Комментариев нет:
Отправить комментарий